PDA

Просмотр полной версии : Ева Грін, сором’язлива відьма


Anton
30.03.2011, 12:08
Ева Грін, сором’язлива відьма

З таким обличчям, як у неї, тільки на мітлі й літати. А погляд синіх очей з-під лоба, зухвалий, шалений і безпорадний водночас, здатний пробити захисну оболонку в будь-кого. Навіть в такого залізного дроруба, як сам Бонд. Джеймс Бонд.
Її врода незвичайна, її харизма загадкова. Ева Грін, можливо, найкрасивіша з молодих актрис, що з’явилися на світовому екрані у новому тисячолітті. Її кар’єра розпочалася раптово, скандально й ризиковано. Зараз, сім років по тому, питання: чи стане ця фантастично приваблива жінка однією з великих зірок, все ще залишається відкритим.

http://www.wallpaperbase.com/wallpapers/celebs/evagreen/eva_green_2.jpg

Гола й незаймана

Як сказав про Еву Грін геній європейської режисури Бернардо Бертолуччі: «Бути такою красивою просто непристойно». Сказав – і запросив на головну роль до фільму «Мрійники». З першого погляду на сценарій було ясно, що у своїй новій картині маестро зібрався побити рекорд провокаційності, встановлений у його давньому психо-еротичному шедеврі «Останнє танго у Парижі». Більшу частину дії, яка розгортається у бунтівному Парижі часів студентської революції 1968 року, головна героїня ходить у чому мама народила і займається любов’ю з двома молодими людьми, один з яких – її брат-близнюк.
У світі кіно з ім’ям Бертолуччі пов’язана одна не дуже весела прикмета. Жодна з яскравих і талановитих молодих актрис, що засяяли в різні часи у його фільмах, не зробила кар’єри. Ролі у стрічках, що стали класикою, навіки залишилися їхнім єдиним зірковим часом.
Бертолуччі побачив Еву у 2002, в одному з маленьких паризьких театрів. Вона встигла відслужити там два сезони, здобувши приз «Кращій жіночій театральний дебют» 2001 року. «Мрійники» мали стати її кінодебютом. Грін тоді було 22.
Вибір професії актриси для Еви Грін не був легким. Уроджена парижанка, вона має у жилах вибухову суміш шведської – від батька, і алжирської – від матері, крові. Її мати, Марлен Жобер – теж актриса. Вона була відомою у 60-70 роках, коли знімалася у фільмах таких відомих французьких майстрів, як Жан-Люк Годар, Клод Лелуш, Рене Клеман, з’являючись на екранах разом з Жан-Полем Бельмондо, Жераром Депардье, Анні Жирардо та іншими зірками тої плеяди. Потім, у сорок років, раптово зупинилася, вийшла заміж за давнього приятеля, шведського лікаря-дантиста, народила двох дочок-близняток, Еву і Джой, і кинула сцену.
Близнятки були несхожі. Джой – білява, кароока, дуже земна й безжурна, і Єва – темна шатенка з аквамариновими очами, замріяна, закрита і болісно сором’язлива. Красунею вона була вже в дитинстві, і коли гості приставали з компліментами, втікала в сльозах у свою кімнату. Підлітком вона ходила до школи у макіяжі панк-зірки Ніни Хаген, з волоссям, фарбованим в усі кольори райдуги, фіолетовими нігтями, бровами і у величезних незграбних окулярах – в неї змалку поганий зір. «Все, що я можу побачити у дзеркалі – це чи є в мене чорні плями під очима», - каже Ева, коли її питають, чи любить вона милуватися собою.
Таємне і містичне цікавило її завжди. Деякий час вона мріяла стати єгиптологом. В неї і зараз на пальці - фіолетова каблучка у формі жука-скарабея. І ще одна – у формі черепа. «Це – так, на удачу, - відмахується Ева від прямих запитань. – Не звертайте уваги». Пристрасть до сцени теж виникла ще у школі. «Мені здавалося – і продовжує здаватись, що тільки так я можу позбавитися своїх комплексів, - каже Грін. – Мені легко жити, коли я надягаю на себе якусь маску». Мати була всією душею проти. «Професія актора – це дуже важко для жінки». Дочка грала леді Макбет у шкільному театрі і робила усе, аби матуся про це не дізналася. До часу. Остаточний вибір вона зробила у 14 років. Потім були театральні коледжі і академії у Парижі, Лондоні і Нью-Йорку. Вона свідомо обрала навчання у англомовному зарубіжжі, щоб докупи поставити собі гарну англійську. Зараз у неї – легкий лондонський акцент.
Зважаючи на характер Еви, роль, запропонована Бертолуччі, не підходила її аж ніяк. Але робота над нею виявилася для неї несподівано легкою. Майстер знімав надзвичайно відвертий, навіть шокуючий фільм про… незайманість. Людей, почуттів і самого часу, кінця шістдесятих. Коли усім, хто був тоді юним, здавалося, що цей світ ось-ось вдасться змінити на краще. Під рок-музику, вільну любов і самокрутку з марихуаною. Свята незайманість. До речі, саме так називається роман французького письменника Жильбера Едера, на основі якого був знятий фільм. І саме таку атмосферу створив режисер на знімальному майданчику, яким стала стара інтелігентська квартира десь у самому центрі Парижа. «Усі поводилися надзвичайно делікатно, - пригадує Грін. – Звичайно, у деякі моменти було трохи ніяково відчувати поряд, скажімо, звукорежисера з мікрофоном… Але я досить швидко відчула, що нагота – це просто одежа, тільки інша. Ми майже нічого не відпрацьовували заздалегідь. Все відбувалося дуже спонтанно і природно. Я дуже вдячна Бертолуччі за цей досвід».

Красуня на війні

Як і слід було чекати, отримати нову й гідну роль після «Мрійників» виявилося нелегко. Тим більш приголомшуючою була пропозиція від іншої ікони світового кіно – Рідлі Скотта. Англійський режисер, уславлений цілою низкою культових блокбастерів: «Чужий», «Ганнібал», «Гладіатор» і.т.д., запросив Еву на головну жіночу роль до свого нового мега-проекту - «Царство небесне» про епоху хрестоносців. На головних чоловічих ролях були зайняті супер-зірки. «Уявіть, тільки-но я поселяюся у своєму трейлері, як хтось стукає у двері. Я відчиняю, а там стоїть Шиндлер зі «Списку Шиндлера» Спілберга і каже: Привіт, я Лайам Нісен. Я починаю сміятися, як дурна і кажу: дуже приємно, ну, заходь».
До Марокко, на зйомки, Ева прибула з запізненням – через кіно-проби, які вона проходила аж у шість заходів. Режисер довго сумнівався, чи зможе французька напів-дебютантка зіграти Сибіллу, королеву Ієрусалимську. Роль була велика, цікава і передбачала відверті сцени з головним «хорошим хлопцем» Орландо Блумом. «Рідлі, як усі англійці, боїться жінок. Скажімо, йому було треба, щоб я показала у кадрі сосок – і він не знав, як мені про це сказати».
Блум, подейкують, у процесі зйомок закохався у партнерку. Безрезультатно, оскільки сама Ева, на тому ж знімальному майданчику, закохалася у головного «поганого хлопця», новозеландського актора Мартона Чокаша. Цікаво, що за сценарієм його персонаж був «законним чоловіком» Сибілли-Грін. Роман Еви і Мартона виявився серйозним, вони і досі разом.
«Царство небесне» принесло Грін велику любов – і не менш велике розчарування. Актриса ледь не зомліла, побачивши остаточний монтаж картини. Увесь драматичний любовний трикутник між комплексуючим щирим лицарем Баланом Орландо Блума, честолюбним провокатором-рогоносцем Гі де Лузиньяном Мартона Чокаша і пристрасною Сибіллою Еви Грін – було вирізано. Разом з самою Євою. Від іі ролі лишилося кілька сцен, як спалахи вогню: пунктирний образ загадкової жінки, неймовірно прекрасної у східному вбранні і на палкому арабському скакуні. Боси студії вирішили, що фільм задовгий і перевантажений, і наказали Скотту скоротити. Як показав прокат, це, мабуть, було помилкою. Рідлі втішав Еву, кажучи, що повна версія збережеться у DWD-форматі і він її їй особисто подарує…
Варто було згадати про «погану карму» актрис Бертолуччі… Потім були півроку поганого настрою. За цей час Ева відмовилась від кількох пропозицій і програла пару кастингів Наталі Портман і Скарлет Йохансон. Грін не змусив зрадіти навіть дзвінок агента, який повідомив, що Columbia Pictures хоче бачити її у ролі «Подруги Агента 007» у фільмі «Казино Рояль» (2006). «Я не була у захваті від ідеї стати новою «тьолочкою Бонда» (Bond Chick). Доки не побачила сценарій. Він виявився зовсім не таким, як я думала».
Мабуть, щось все ж таки змінюється у світі (тільки не кажіть про фемінізм!), якщо продюсери «планетарного символу метро-сексуалізму» вирішити зняти фільм, у якому Джеймс Бонд кидає роботу , пропонуючи руку і серце коханій жінці. І що то має бути за жінка? «Потрібне щось набагато більше, ніж просто краса, щоб зіграти роль Веспер, - казала Емі Паскаль, голова Columbia Pictures. – Вона - головна у «Казино Рояль», цей персонаж практично рівний Бондові і є центром історії. Ми віримо, що Ева Грін - досконала».
У це повірив «новий» Джеймс Бонд (у виконанні Деніела Крейга він підозріло схожий на російського спецназівця), глядачі (у Інтернеті з’явилося безліч фан-сайтів Еви Грін, вона миттю стала культовим персонажем), а також діячі зі світу великої реклами та високої моди. У коло її знайомих і прихильників увійшли Армані, Діор і Гальяно, вона стала обличчям Emporio Armani, Christian Dior, Breil Jewels и Lancome (Attraction) а також нової лінії годинників і прикрас швейцарської компанії Montblanc. Світ гламуру розкрив для Еви свої обійми, але це не дуже змінило ані її саму, ані мету, задля якої вона колись сперечалася з матусею, обираючи справу життя.

To be continued

Джеймса Бонда можна зрозуміти. Ева Грін дійсно змогла вкласти у свою роль «бухгалтера секретної служби» риси, сказати б, досконало сучасної жінки. Тут вам і інтелект, і сила, і вбивча сексуальність – і водночас, чуттєвість і глибоко прихована беззахисність. «З тріщинкою в броні» - як каже Ева. Дуже актуально.
У самій Грін є дещо навіть більше. Щось від відьми, дуже древнє, містичне. «У тебе стара душа», - сказав їй якось Рідлі Скотт. Що він мав на увазі? Мабуть, саме це. Вона вже встигла зіграти відьму, прекрасну, войовничу і віком у 300 років – у дитячому фентезі «Золотий Компас», у компанії з Ніколь Кідман та Деніелом Крейгом (розлука з Бондом була недовгою). Роль маленька, нема про що й казати, але це, вочевидь, лише перша частина майбутньої саги у стилі «Гарі Поттера». Мабуть, далі Еви буде більше…
Цього сезону її точно буде більше на екранах. Виходять одразу три нових фільмі за її участі. Один: «Франклін», темна містична драма з заплутаним сюжетом, вийшов щойно. «Я б хотіла когось вбити у моєму наступному фільмі, - каже Ева своїм низьким чуттєвім голосом, - ну, наприклад, зіграти серійного вбивцю». Вона не жартує, її дійсно приваблює темний бік людської природи – і її власної. «Я обожнюю похмурі драматичні ролі, як леді Макбет та Клеопатра, де можна не боятися бути некрасивою… Я б хотіла вийти за межі моїх можливостей, зіграти щось бентежне і складне…»
Чи буде в неї така можливість? Орландо Блум описує Грін як «французьку femme fatale, яка наче «кричить» своїм талантом на екрані».
Тож, будемо вболівати. За Еву Грін – хочеться.

Антон Яковина